Гіпертонія — що це, причини, симптоми та лікування

Гіпертонія (медичний термін артеріальна гіпертензія) це хронічне захворювання, основним проявом якого є стійке підвищення артеріального тиску (АТ) вище нормативних значень. При цьому в Європі і США показники артеріального тиску, при яких ставиться діагноз гіпертонія різні: Європейське товариство з артеріальної гіпертензії (ESH) та Європейське товариство кардіологів (ESC) вважають, що діагноз гіпертонічна хвороба ставиться при показниках систолічного АТ від140 мм рт. ст. і/або діастолічного АТ від 90 мм рт. ст. Такі значення повинні бути під час як мінімум двох обстежень з різницею в один тиждень, а вимірювання АТ повинні проводитися не менше двох разів під час кожного обстеження.

Такі самі показники АТ прийняті і для постановки діагнозу в Україні. Однак доданий ще один критерій – ураження органів-мішеней.

Американські рекомендації AHA/ACC мають інші значення для діагностики хвороби: від 130 мм.рт.ст. систолічного і від 80 мм рт. ст. дистолічного тиску.

Гіпертонія вважається поліетіологічним захворюванням, яке розвивається в результаті взаємодії генетичних, поведінкових та зовнішніх факторів. За статистикою ВООЗ на гіпертонію хворіють біля 1,3 мільярда дорослих людей на нашій планеті. В Україні за даними МОЗ в 30% дорослого населення підвищений АТ, причому серед осіб старше 60 років поширеність досягає 50%.

Класифікація гіпертонії.

Існує багато різних способів класифікації гіпертонії, в кожному свої характеристики.

Основна класифікація гіпертонічної хвороби, прийнята в Європі та Україні базується на показниках АТ і поділяє гіпертонію на:

1-го ступеня (140–159/90–99 мм рт.ст.);

2-го ступеня (160–179/100–109 мм.рт.ст.);

3-го ступеня (≥ 180/≥ 110мм.рт.ст.).

Також є поділ на первинну (есенціальну) та вторинну (симптоматичну).

На есенціальну гіпертонію припадає 90-95% усіх випадків захворювання, вона не має конкретної причини, усуненням якої може її вилікувати, розвивається повільно і тривалий час протікає безсимптомно.

Вторинна гіпертонія — це вже стійке підвищення АТ, зустрічається в 5-10% випадків і потребує лікування основного захворювання.

Типи вторинної гіпертонії: реноваскулярна (ниркова), ендокринна, кардіоваскулярна, нейрогенна, медикаментозна, гіпертонія під час вагітності.

За наявністю ураження органів-мішеней:

1-ша стадія: немає уражень органів;

2-га стадія: ураження органів-мішеней (гіпертрофія лівого шлуночка, зниження швидкості клубочкової фільтрації, мікроальбумінурія, потовщення стінок артерій). На цій стадії формуються незворотні зміни в органах-мішенях;

3-тя стадія: розвиток серцево-судинних ускладнень: інфаркт міокарда, інсульт, серцева недостатність, ниркова недостатність.

Також є інші фенотипи гіпертонічної хвороби: маскуюча гіпертензія та гіпертензія “білого халата”,  ізольована систолічна.

При ізольованій підвищений систолічний тиск, а діастолічний в межах норми. Частіше страждають люди старшого віку через зниження еластичності артерій.

При маскуючій рівень АТ буде в нормі при вимірюванні в кабінеті лікаря і підвищеним в інших місцях, а при синдромі “білого халата” підвищення  тиску буде спостерігатися тільки при вимірювання в кабінеті лікаря. Це наводить на думку про психосоматичну природу цих двох типів розладів, як і есенціальної  (первинної) гіпертонії.

Симптоми гіпертонії.

Спочатку захворювання може протікати непомітно, але із прогресуванням гіпертонії з’являються і скарги.

Найчастіше це:

• запаморочення голови та “пелена” перед очима;
• тупий, розпираючий біль в потиличній області голови, частіше вранці після сну;
• шум в вухах, нестійкість при ходьбі та нудота. Якщо ці симптоми яскраво виражені це  може бути ознакою гіпертонічного кризу;
• відчуття серцебиття, та “перебоїв” в роботі серця;
• давлячі, або колючі болі в області серця (кардіалгія);
• задишка, швидка втомлюваність і зниження працездатності;
• конгінітивні порушення (погіршення пам’яті, зниження концентрації уваги та розумових здібностей;
• кровотечі з носа;
• погіршення зору.

Причини гіпертонії.

Причини виникнення і розвитку гіпертонії можна розділити на органічні, психологічні і поведінкові.

До органічних належать:

• генетична спадковість;
• захворювання нирок;
• порушення роботи щитовидної залози;
• пухлини і травми голови;
• атеросклероз;
• побічні дії медпрепаратів;
• цукровий діабет;
• надлишкова маса тіла.

До психологічних причин гіпертонії відносяться:

• стреси;
• психологічна спадковість (копіювання чужих хвороб);
• психотравми;
• емоційне перенавантаження;
• гормональний дисбаланс викликаний емоційною лабільністю;
• стороннє навіювання, в т.ч. ятрогенія;
• самонавіювання;
• іпохондрічні очікування;
• почуття тривоги і страху.

До поведінкових варто віднести:

• вживання алкоголю;
• тютюнопаління;
• недостатня фізична активність;
• ненормоване харчування (вживання великої кількості солі, жирів та трансжирів, мала кількість овочів і фруктів в раціоні);
• робота в несприятливих умовах (вночі, чередування роботи в різний час доби, сильний шум, різкі зміни освітлення).

Лікування гіпертонії.

До лікування гіпертонічної хвороби потрібно підходити комплексно: разом з  медикаментозною терапією потрібна психотерапія і  корекцію способу життя.

Зазвичай при появі симптомів гіпертонії хворі звертаються до сімейних лікарів, кардіологів, неврологів. Призначається медикаментозна терапія в залежності від ступеня гіпертонії, наявності чи відсутності уражень органів-мішеней. Лікар враховує і інші фактори. Наслідки чисто медикаментозного лікування бувають різні — від успішного до безрезультатного.

Психотерапія призначається лікарями рідко, в основному після довготривалого і безуспішного медикаментозного лікування. Тільки тоді їх пацієнти звертаються до психотерапевта і бувають приємно здивованими тим, що за короткий час і під дією тільки навіювань в стані гіпнозу артеріальний тиск знижується, стабілізується на досягнутому нормальному рівні і залишається стабільним в майбутньому.

Це відбувається тому, що далеко не завжди причиною розвитку гіпертонії є органічні ураження систем тіла, часто це психосоматичний розлад, викликаний дією стресів, психотравм, власних страхів, іпохондічних очікувань, сторонніх навіювань (часто ятрогенії), самонавіювань. До таких видів безсумнівно відносяться маскуюча гіпертонія, синдром “білого халата”, велика частина випадків есенціальної  (первинної) гіпертонії.

При лікуванні гіпертонії психотерапією зникає тахікардія, болі в області серця (кардіалгія), нормалізується дихання і сон. В психотерапевтичній практиці часті випадки, коли хворі звертаються за допомогою після десятиліть безуспішного медикаментозного лікування розладів серцево-судинної системи, хоча багато лікарів направляли їх до психотерапевта раніше. Багатьом з них можна допомогти, т.я. застосовуються інші методи, характерні для лікування неврозів і лікування психосоматичних розладів.

Важливим фактором для успішного лікування артеріальної гіпертензії (гіпертонії), як і інших розладів серцево-судинної системи є зміна способу життя. Психотерапевт може рекомендувати змінити вид діяльності з ціллю зменшення впливу стресів на роботі, призначити фізкультуру з ціллю збільшення фізичної активності, провести додаткову психотерапію для лікування залежностей від алкоголю, табакокуріння, розладів харчової поведінки.