Що таке гіпотонія.

Звернення з приводу лікування гіпотонії (артеріальної гіпотензії) значно рідші, ніж звернення за допомогою психотерапевта в лікування гіпертонії та тахікардії, при цьому гіпотонія не менш небезпечне захворювання.

Артеріальний тиск крові це сила, з якою кров тисне на стінки судин. При вимірюванні АТ враховуються два параметри – систолічний (верхній) і диастолічний (нижній). В дорослих людей нормальним вважається тиск близький до 120/80 мм.рт.ст., хоча в нормі є коливання добові, при фізичних навантаженнях, гормональних змінах, стресах та інших зовнішніх і внутрішніх чинниках. Гіпотонія це гостре, або хронічне зниження АТ до 90\60 мм.рт.ст. чи нижче, хоч є випадки, коли такий рівень АТ є фізіологічною нормою.

Класифікація.

В залежності від причин гіпотонію прийнято поділяти на гостру та хронічну. При гострій АТ швидко знижується до критичного в результаті втрати великої кількості крові, інфаркту, тромбоемболії та інших патологій і потребує невідкладної медичної допомоги.

При хронічній АТ більшу частину часу знаходиться нижче норми.

Гіпотонію також поділяють на первинну і вторинну. Первинною її вважають коли вона розвивається як самостійне захворювання, а вторинною — як наслідок іншої хвороби.

Також є поділ на фізіологічну та патологічну.

Фізіологічна в свою чергу має підвиди:

• компенсаторна – характерна для спортсменів в яких інтенсивні фізичні навантаження;
• адаптивна — є варіантом норми в людей, які проживають в гірській місцевості, в посушливих та жарких регіонах;
• гіпотонія у вагітних в першому та на початку другого триместру вважається нормою;
• ортостатична – короткочасне падіння рівня артеріального тиску при різкій зміні положення тіла (вставання з положення лежачи чи сидячи;
• постпрандіальна — при перерозподілі крові після прийому їжі.

Патологічна є наслідком порушень в організмі.

Симптоми гіпотонії.

• загальна слабкість;
• біль в районі серця;
• прискорене серцебиття, задуха при незначних фізичних навантаженнях;
• головні болі;
• запаморочення голови;
• втрата свідомості;
• шум у вухах;
• “мушки” перед очима, затуманений зір;
• біль в животі, нудота;
• порушення сну вночі і сонливість, млявість вдень;
• порушення терморегуляції тіла;
• пітливість долонь і стоп;
• зниження розумової працездатності;
• блідність шкіри.

Причини гіпотонії.

Причини захворювання можна поділити на органічні патології, психологічні та поведінкові чинники.

До органічних відносяться:

• вроджені аномалії серця;
• ішемічна хвороба серця;
• вроджені аномалії кровоносних судин;
• захворювання кровоносних судин;
• ендокринні захворювання;
• хвороби ШКТ;
• злоякісні новоутворення;
• остеохондроз шийного відділу хребта;
• травми головного та спинного мозку;
• перенесені інфекційні захворювання.

До психологічних чинників відносяться:

• нейроциркуляторна дистонія (порушення кровообігу по причині розладу нервової регуляції  тонусу судин);
• слабкий тип нервової системи;
• психологічна спадковість;
• стреси;
• психотравми;
• тривале емоційне перенавантаження;
• стороннє навіювання, особливо ятрогенія;
• самонавіювання;
• іпохондрія.

До поведінкових відносяться:

• порушення балансу праці і відпочинку;
• порушення добових ритмів життя;
• недосипання;
• вживання алкоголю;
• вживання наркотичних речовин;
• отруєння важкими металами;
• надмірні фізичні навантаження або малорухливий спосіб життя;
• незбалансоване харчування;
• дієти та довготривале голодування.

Лікування гіпотонії.

Лікування гіпотонії, як і лікування гіпертонії, лікування тахікардії та лікуванні кардіалгії проводиться медикаментозно, психотерапією і зміною способу життя. При появі розладів серцево-судинної системи хворі звертаються до кардіологів, і це правильно. В залежності від причини захворювання лікарями призначається відповідне медикаментозне лікування. Часто відразу, чи через деякий час, рекомендується психотерапія, т.я. в кожному розладі є психічна складова, а основною причиною гіпотонії є якраз порушення кровообігу на фоні розладу нервової регуляції тонусу судин. Психотерапія дозволяє відновити нормальний артеріальний тиск як при гіпо-, так і при гіпертонії, нормалізувати частоту скорочень серця як при бради-, так і при тахікардії.

Лікування розладів серцево-судинної системи відбувається в стані гіпнозу способом введення  інформації, яка нівелює інформацію, що викликала захворювання. На першому сеансі вивчається історія розвитку захворювання, історія життя, проводиться психологічне обстеження і необхідні тести, після чого призначаються лікувальні сеанси. Рідко буває так, що захворювання серцево—судинної системи має тільки органічну причину, частіше це комплекс факторів. Гіпнотерапія врівноважує і заспокоює нервову систему, відновлює нормальну  регуляцію тонусу судин, роботи серця, функціонування ендокринної системи. При цьому нормалізується загальний стан, налагоджується сон, підвищується стресостійкість організму.

Для того, щоб досягнуті результати збереглися в майбутньому, доводиться чимось і жертвувати: відмовитись від вживання наркотиків, алкоголю, комусь зменшити, а комусь збільшити фізичні навантаження, відмовитись від голодування чи дієт, або збільшити кількість якихось продуктів в своєму раціоні. З терапевтичними цілями може бути рекомендовано змінити місце роботи чи навчання, зменшити кількість контактів з кимось із свого оточення, чи навіть змінити професію, або місце проживання. Іноді потрібно провести додаткову психотерапію для повної перебудови особистості.